323 434
І сущих – і майбутніх!
І – в материнськім лоні!
Навіки незабутніх
За муки їх голодні.
Якась пекельна сила
Народ наш порізнила:
Одним – наган у руки,
А іншим – смертні муки.
О, скільки їх лежало
В хатинах, під тинами!
О, скільки їх блукало,
Напівживих, шляхами!
І нікому в недолі
Підмогу їм подати.
Чиясь катівська сила
Звеліла їх вбивати.
Знайшли-таки й між нами
Недолюдків злочинних,
Що завзялись без тями
Губити безневинних.
Байдуже поглядали,
Як побивалась мати,
Ще й крихту виривали
Із рученят маляти.
В тім ділі зловорожім
їх не долала втома.
Ти не спалив їх, Боже,
Як грішників Содома.
Душила смертна ступа
Родинами, родами.