328 434
Ой там не то Дмитер Корецький,
Не то Байда-Димитр Вишневецький,
Перший гетьман преславної Січі,
В Царгороді як лицар-герой погибає,
Та від віри дідівської не відступає,
Ще й глузує з тирана у вічі,
Та й не раз, і не двічі.
Ой там бандуристи-рапсоди
Складають пісень про козацькі походи.
Вони з товариством – і в будень, і в битвах.
Їхнє слово – то лицарству слава і шана,
Віроломству і кривді – догана,
За полеглих – гаряча молитва.
Ниє серденько жалем безсилим :
Скільки ми тих скарбів розгубили!
Ще спасибі – хоч щось записали
І десь там, не у нас, видавали,
Й чужомовнії коментарі
Нам тлумачили дух кобзарів.
Щось-таки вберегли всім на диво.
Отака наша доля зрадлива!
17-19/ІІ-1990.
Кобзарі. 2. Лихоліття
У тридцяті роки збирали їх: кілька сот під Пол-
таву, біля тисячі – до Харкова. Кобзарі радо пої-
хали – у вишиванках, у святкових строях… І жо-
ден не вернувся. [ж-л “Київ”, 1969, № 12, стор.8]
Всім на світі давно уже звісно: