324 434
Скрізь трупи, трупи, трупи…
А десь там – повні ями.
Ні, ні, не присипляю
Я пам’ять свою хвору.
Я плачу, як згадаю
Жахіття людомору.
1-5/ІІ-1990.
Сіль землі. 3. Пам’ять
Люблю тебе, природо, –
Тварин, повітря, землю,
І славлю твою вроду,
І все в житті приємлю.
Усе приємлю свято,
І немічна, і вбога,
Від тебе, щедра мати,
Й від Господа святого.
Та доки мені дихать,
Клясти не позабуду
Тих, що страшного лиха
Завдали добрим людям.
Тих демонів пекельних,
Отих жерців могили,
Що до страждань смертельних
Народ наш присудили.
Страшні були дні й ночі
В зимовій холоднечі…
Смутні, печальні очі,