330 434
Їх зійшлось кількасот під Полтаву,
Біля тисячі – в Харків зібралось,
Буцім свято гучне намічалось,
Свято думи, кобзарського слова.
Кобзарі – у святкових обновах –
В вишиванках, у строях козачих…
І ніхто їх вже більше не бачив :
З того форуму, свята звітності,
Побрели вони в далеч вічності.
17-19/ІІ-1990.
Кобзарі. 3. До відродження
Дзвенять кобзи струни срібні,
Ллються звуки любі, рідні,
То тихенько, мов струмок,
То гримлять в них громовиці,
І спалахують зірниці,
Будять звихрення думок.
Кобзарі співають думи,
Повні величі і суму,
Повні сили і краси,
І минулого відлунням
Линуть ті акорди струнні,
Ті натхненні голоси.
З дум говорить давня слава,
Всенародна, нелукава,
Бита-гнана, та жива.
То народ в пору буремну
Свою душу незнищенну