71 / 150
70
обраними, тими, хто ще зберіг у собі бодай трохи
людського. Цей купол – не тільки випробування вас Отісом,
а ще й надійний сховок від недоброзичливців. Поки ви тут –
вам нічого не загрожує, бо вас не бачать на жодному з
пристроїв стеження за світом. . Та, коли Отіс, цілковито
переконавшись у вашій надійності… тобто, нашій –
випустить нас усіх у великий світ, тоді розслаблятися не
можна буде ні на мить – ми станемо вразливими і майже
беззахисними. Але, що б не сталося, ми не матимемо права
на ганебні вчинки, бо тоді ні ваших батьків, ні Отіс – не
врятує вже ніщо.
Повертаючись до наших спільних пригод у вашому
вимірі, скажу, що мені тоді довелося щодуху мчати слідом
за машиною. Я ледве не загинув – двічі мало не потрапив
під колеса, один раз мене прибили порожнім ящиком, а
потім я ще й потрапив до оскаженілої зграї справжніх
голодних щурів, що були б загризли мене. Якби не
Отісатко.
Купол згустив своє забарвлення і приблизився до
дітей іще на крок.
– Вибач нас, Клаю! – майже хором вигукнули Сніжана
та Сергійко. – Нам дуже шкода, що тобі довелося пережити
стільки тяжких моментів.
Темрява, що було майже поглинула міжсвітових
мандрівників,
повільно
відступила,
ледь
помітно
розширивши простір навколо.
– То на чому ми зупинилися? – Сніжана спробувала
повернути Клая до розповіді, яка помалу проясняла уяву
прибульців про світ, в якому вони опинилися. Купол все ще
давив і створював неабиякий дискомфорт, однак, щоб
зрозуміти, як вибратися з нього, діти мали дослухати
розповідь свого нового друга.
– Я розповідав вам про те, що зі стрімким технічним
розвитком суспільства мешканці Отісу втратили свою
емоційність, духовність. Все стало зводитися виключно до
раціонального використання людських ресурсів. Отож,