69 / 150
68
випереджує ваш вимір – призвів до того, що отісати почали
відкидати емоції, родинні зв’язки, – те, що перешкоджало
переходу суспільства на новий, більш високий рівень. Хоча
все це почало відбуватися задовго до мого народження, але
з уроків історії Отісу я дещо знаю. Та й пам'ять поколінь,
стерта як рудимент, поновилася при переході через
міжсвітову трубу.
Отож, в суспільному розвитку Отісу настала така
епоха, коли люди почали жити не родинами, а великими
общинами-колоніями за професійною приналежністю.
Уявіть собі велике підприємство – наприклад, завод
електронних стін. Люди, що працюють там – чоловіки,
жінки різного віку – по закінченню робочого дня не їдуть до
себе додому, як у вашому світі, а переходять до житлового
відсіку, де кожен має своє невелике приміщення для сну.
Для цього у велетенських корпусах підприємства
облаштовані спеціальні ліфти. Насправді, це дуже зручно.
Фахівці, що працюють на підприємстві, не обтяжені
ніякими обов’язками, окрім своїх виробничих. На кожному
підприємстві є своя їдальня, отож на магазини та
приготування їжі працівникам такого заводу не потрібно
витрачати час. Колись іще кожне підприємство мало власну
лікарню, але Отіс вже давно позбавився тілесних хвороб,
отож професія лікаря зникла за непотрібністю. Так само
зникла ціла галузь медицини та фармацевтики. Отож, кожен
член суспільства налаштований на максимальну віддачу
заради подальшого розвитку та вдосконалення.
– А як же діти? – вражена почутим, запитала Сніжана.
– Так само, як і всі, – відповів Клай. – Діти Отісу,
щойно народившись, розлучаються з батьками назавжди.
Пологові будинки залишилися єдиними медичними
закладами.
– Невже батькам байдуже, що з їхньою кровинкою? –
не міг повірити Сергійко. Йому раптом стало страшно, що,
потрапивши до Отісу, його мама піддалася впливу тутешніх