67 / 150
66
повернутися з ним додому. Але та жінка, що залишилася,
не дала мені цього зробити, та й Отісатко мене не слухався,
наче не впізнавав. Потім та пані вигнала мене з квартири, і,
зачинивши вхідні двері на ключ, пішла геть. Мені довелося
знову ховатися від людей, очікуючи, коли зможу потрапити
до мого Отісатко.
– Чекай-чекай, – перебив Сергійко, – ти нічого не
плутаєш? Яка ще друга жінка? У мами не було жодної
подруги, крім Джулії. Але вона живе в іншій країні, дуже
далеко від мого міста.
– Не знаю, – знизав плечима Клай, – та зрозумів, що
обох жінок пов’язує тривога за мій світ, бо в ту ніч до мене
долітали уривки їхньої бесіди. Мова йшла про порятунок
Отісу. Але щось тоді у них пішло не зовсім так, як вони
планували.
Серце Сергійка знову охопила тривога. Невідомість
завжди найстрашніша. Що сталося? Що пішло не так? І що
то за жінка, яка потайки від нього приходила вночі до
їхнього помешкання?
Тим часом Клай продовжив розповідь:
– Коли ти з моїм Отісатко вийшов з дому, я залишився
чекати. Відчував, що ви маєте повернутися і спробуєте
перейти до Отісу. Тоді б і я пішов слідом. Але ви не
поверталися, і мені знову довелося напружувати мізки, щоб
зорієнтуватися, де вас шукати, а потім, знову, ховаючись від
сторонніх очей, мчати на пошуки. Якби я міг передбачити,
що серед ночі ви повернетеся, я б краще дочекався і
позбавив себе зайвого клопоту. А так довелося спочатку
щодуху бігти навмання, щоб не втратити з полю відчуття
Отісатко, а потім вночі повертатися вслід за машиною,
якою ви пробиралися до міста. Я запізнився всього на
хвильку, отож довелося перегризти замок в твоїй квартирі.
Сергійко присвиснув:
– Ти зміг перегризти металевий замок броньованих
дверей? Але ж він настільки щільно закритий, що його й
напилком не дістанеш.