74 / 150
73
– Чекай! – схаменувся Сергійко, – ти казав, що з
допомогою міні-роботів можна визначити, де знаходиться
той чи інший Отісатко. Отож, ми не можемо почуватися в
безпеці.
– Безпека і Отіс віднедавна – несумісні поняття, –
зауважив Клай. – Та, поки ми в полоні купола, нам нічого не
загрожує. Однак і зробити щось путнє для світу звідси у нас
нема можливості. Отож, хоч-не-хоч, а шукати вихід назовні
доведеться.
– Ти сказав, що проблеми твого світу почалися
дванадцять років тому. – Сергійко напружив мозок,
аналізуючи той невеликий набір інформації, яким вдалося
заволодіти, – Якраз тоді ж, за виміром часу в моєму світі,
мій татко потрапив сюди. Принаймні, так нещодавно
повідомила мама. Іще вона сказала, що від нас залежить
порятунок Отісу. Для того, щоб знати, як саме ми маємо
допомогти, нам потрібно розібратися в тому, що ж саме
становить найбільшу загрозу світові.
Клай спохмурнів.
– На жаль, я знаю далеко не все, – мусив зізнатися він.
– Але мені відомо, що з приходом до влади Груміядза
почалися наче непомітні, але цілеспрямовані зміни в
суспільстві. Отісати обрали цього володаря, бо його ідеали
найбільше влаштовували всі прошарки суспільства.
– Ого, звідки ти знаєш такі недитячі речі? –
здивувалася Сніжана. – Я, наприклад, не особливо вникала
в політику в нашій країні. Ага, до речі – наш світ поділений
на країни, і кожна має свого президента та уряд.
– Та ні, – похитав головою Клай, – в Отісі вже давно
немає меж і кордонів. Та отісати й так прив’язані до своїх
громад, вони не мають потреби кудись їздити. У вашому
світі я бачив багато найрізноманітніших машин, декілька
разів мене мало не розчавили колеса. В Отісі нічого
схожого я жодного разу не бачив. І навіть не замислювався