106 / 150
105
– Ну, чого чекаєте! – заверещав коротун в золотих
обладунках.
– Схоже, нам капець, – Сергійко намагався бути
мужнім. Він підійшов ближче до Сніжани і стиснув її руку:
якщо вже й гинути – то разом. Клай теж наблизився
впритул до друзів. Кучіфу вийшла вперед, закриваючи
собою дітей. Все це продовжувалося менше хвилини, однак
сприймалося як сповільнене кіно.
Троє вояків Груміядза натиснули на спускові кнопки, і
в дітей та їхню захисницю полетіли струмені зеленуватої
рідини. Клай та Кучіфу миттєво розгорнули цупкі поли
своїх накидок, закриваючи всю четвірку, однак велика
крапля речовини все ж встигла потрапила на руку Сергійка.
Хлопчик мовчки багатозначно поглянув на Сніжану, і та
ствердно кивнула. «Хоч би їй вдалося повернути мені
людську подобу якнайшвидше», – хвилювався хлопчик,
поглядаючи на руку в очікуванні неприємних перетворень
на пацюка. Зеленувата речовина згорнулася в драглисту
желеподібну грудку і скотилася додолу. Ніяких змін – ні
зовнішніх, ні внутрішніх – хлопчик не відчув.
Груміядз несамовито заверещав до своїх служак:
– Дурні! Ви нічого не переплутали?
Клай, набравшись сміливості, кинув:
– Та ні, не переплутали. Цей колір і запах не можна
переплутати ні з чим іншим. Але шуварду більше не діє,
Груміядзе!
Чи то був блеф маленького сміливця, чи на прибульців
з іншого виміру рідина, що була потужною зброєю тирана
проти інакомислячих, не діяла – так би і залишилося
загадкою для всіх. Однак, скориставшись тим, що діти,
дещо розслаблені промахом своїх ворогів, втратили
пильність, вояки Груміядза спрямували наступні струмені
просто їм в обличчя.
Зелена рідина мало не потрапила Сергійкові в очі.
Добре, що діти встигли хоча б зажмуритися. Усі троє
поспіхом почали витирати обличчя, чим прийдеться – Клай