107 / 150
106
полою накидки, Сніжана дістала з кишені брюк паперові
хусточки і протягнула одну Сергійкові, іншу взяла собі.
Кучіфу стояла попереду, але не встигла захистити
молодших друзів. Та й троє давніх приятелів жінки,
врятованих у бібліотеці, теж піддалися «обстрілу»
служаками Груміядза.
– А на вас лиха година! – волав тиран, побачивши, що
чималий запас шуварду, вилитий на друзів, і справді більше
не діє. Спересердя він вихопив зброю у одного зі своїх
лиходіїв і спрямував струмінь шуварду на його оголену
частину обличчя. Той здригнувся, заверещав і миттю почав
вкриватися густою сірою шерстю. Тим часом у запалі люті,
впевнений, що рідина втратила свої караючі властивості,
Груміядз окропив нею всю свою свиту.
Що тут почалося! Істеричне верещання прихвоснів
Груміядза супроводжувало їхнє перетворення на пацюків.
Коли ж воно закінчилося, діти вражено ахнули, встигнувши
побачити, що у цих щурів не було і натяку на людські риси
обличчя.
Отісатко в руках Клая тривожно завібрував, його
оченята спалахнули, і вмить щурі тирана полопалися, як
мильні бульки – так само, як ті, що переслідували Сергійка
зі Сніжаною після втечі з інтернату.
Пацюки, яких кишма кишіло навколо Арени Дідухів,
почали нетерпляче скиглити, немов просили повернути їм
людську подобу.
А
за
спиною
тирана
вже
проявлялися,
матеріалізувалися ще з сотню озброєних охоронців,
терміново викликаних переляканим коротуном.
32
– Прибульцю з Білосвіту! – несподівано люб’язно
звернувся до Сергійка Груміядз. – Що ти хочеш за ту
речовину, яку приніс в Отіс?
Сніжана з Клаєм стривожено глянули на друга.