Previous Page  60 / 150 Next Page
Information
Show Menu
Previous Page 60 / 150 Next Page
Page Background

59

– Доброго дня, пане! – ввічливо звернулася вона до

чоловіка. – Я перепрошую, а ви не підкажете…

Не звертаючи ніякісінької уваги на привітання

Сніжани, дивак у капелюсі кольору лимона, від якого і

запахло цитрусом, а також у коротких штанцях та теплому

вовняному светрі і валянцях, пройшов мимо, кинувши на

ходу:

– Слово – не горобець, вилетить – клопоту не

обберешся.

Доки діти «перетравлювали» сказане – дідуся у

валянцях та шортах як і не було.

– Я зрозумів! – вигукнув радісно Сергійко. – У цьому

світі кожне наше слово має значення.

– Теж мені відкриття! – пхикнула Сніжана. – Можна

подумати, що у нашому вимірі не так.

– Так-то воно так, – продовжував хлопчик, – але там

світ реагує трохи інакше на те, що ми говоримо.

Він запнувся, згадавши, як відреагував його власний

маленький світ на сказане ним на телебаченні. Так, запізніле

відкриття…

– Я ось що маю на увазі, – повернувся Сергійко до

аналізу недавно побаченого і почутого, – ти ж щойно

сказала неправду, нехай то був жарт, дрібниця. Але ж я

бачив, як в інтернаті на вечерю ти залюбки уминала

котлету. Дали б другу – ти б і від неї не відмовилася після

дня, сповненого пригод.

– Це точно, – засміялася Сніжана, – особливо, якщо

врахувати, що та котлета була останнім, що до цієї миті

мені вдалося з’їсти.

– Так от, – не відволікаючись на розмови про їжу,

продовжив хлопчик, – як би там не було, а бикові ти

збрехала. За це світ покарав нас обох відразу, звузивши

простір нашого перебування. Ти бачиш – ми тепер ніби у

великій капсулі.

– Дивно, – знітилася Сніжана. – Хто б міг подумати,

що таке можливо? Але, схоже, ти маєш рацію. Світ