64 / 150
63
Поки хлопчик терзався в сумнівах, купол над ними то
трохи нахмурювався, то знову яснішав. Сергійко зі
Сніжаною вже трохи призвичаїлися до такого стану речей і
мали хоча б приблизну уяву, чому так відбувається.
– Та ви не турбуйтеся, – знову порушив тишу Клай, –
якщо тільки нам вдасться вибратися з капсули, я допоможу
вам зробити все, для чого ви прибули до Отісу. Я знаю, що
ваші наміри добрі. Те, що я знову отісат, а не щур –
красномовний доказ тому. Без вашої людяності я не зміг би
знову прийняти людську подобу.
– Що ж все-таки сталося з твоїм світом і з тобою
самим? – запитала Сніжана.
– Спробую швиденько розповісти найголовніше, –
пообіцяв хлопчик, –бо, хоча поспішати в Отісі й не
прийнято, та й зволікати нам не можна. Скоро лихоманці
дізнаються, що до Отісу потрапила свіжа сила Добра, і тоді
нам усім доведеться несолодко. Зовсім уникнути небезпеки
нам не вдасться, однак головне – встигнути просунутися
якнайближче до Арени Дідухів. Тоді сили будуть рівними, і
шанс здолати зло Отісу буде набагато вагомішим.
Сергійко зі Сніжаною уважно слухали хлопчину, але
сказане ним іще більше заплутало прибульців.
– Зовсім недавно Отіс жив нормальним життям і мало
чим відрізнявся від вашого світу, – почав Клай.
– А звідки ти знаєш, як виглядає наш світ? –
здивувався Сергійко.
Клай засміявся:
– Я цілу добу жив з тобою в одній квартирі,
супроводжував тебе повсюди, а ти й не помітив.
Сергійко не міг повірити в почуте. Він згадав, як мало
не заглядав під кожне ліжко, шукаючи маму в день її
зникнення. Невже велетенський щурисько міг уникнути
зустрічі з ним?
– О, це було непросто. Я заховався в шафі з
постільною білизною. Мені конче потрібно було повернути