41 / 150
40
ми зможемо спостерігати за дорогою, щоб при нагоді
вискочити якнайближче до твого дому.
Школа-інтернат розміщувалася на околиці невеликого
села. Наскільки Сергійко зміг зорієнтуватися по дорозі
сюди, до міста було кілометрів двадцять. За інших обставин
дістатися дому не складало б зайвого клопоту. Але тепер
місія могла б бути справді нездійсненною, якби не збіг
обставин – прикрий для кухарів і щасливий для них зі
Сніжаною.
Діти принишкли за густими кущами живої огорожі,
почувши звуки автомобіля, що наближається. Ось із-за рогу
вигулькнув осліплюючий пучок яскравого світла, і Сніжана,
пригнувши голову Сергія, впала на траву.
Автомобіль зупинився. До дітей долетіли уривки
емоційної розмови дорослих. Для когось цей вечір вже був
зіпсований. А для хлопчика і дівчинки, які вже й забули, що
їхній дружбі ще не виповнилося й доби, тільки починалася
надзвичайна пригода.
Виглянувши з-за підстриженого густого куща і
переконавшись, що водій зайшов до приміщення, Сніжана
мовчки махнула рукою, кличучи Сергійка залишити їхню
тимчасову схованку. Намагаючись не створювати зайвого
шурхоту, діти навшпиньки підбігли до відчиненого
фургончика. Не встигли вони як слід пробратися вглиб
вантажного відсіку, як голоси дорослих помітно
наблизилися.
– Та ти не ображайся, Петровичу, – почувся жіночий
голос, – то я спересердя на тебе натупотіла, бо довелося
пропустити серію «Господині», а завтра повтор не зможу
подивитися, бо треба ж отих байстрюків годувати.
– Проїхали, Карпівно, – відповів водій, підійшовши
до відчинених задніх дверей фургончика, – то прикрий збіг
обставин: машина з ладу вийшла посеред дороги, та ще й
мобілка розрядилася. Не міг тебе й повідомити про
затримку, доки одна добра людина не добуксирувала мене
до найближчого СТО. То я вже звідти тебе набрав з чужого.